Рабів до раю не пускають
Посмотрел немного ответ ФБК Кацу.
Ну что сказать.
Мы были обречены с самого начала.
Ну что сказать.
Мы были обречены с самого начала.
Вже з 2010 року (Болотна) було зрозуміло – йде не туди.
2014 «не бутерброд» - «ой, всё» (с)
Після цього, коли Льоха вибудовував суто центричну (на нього) структуру – що, не було зрозуміло?
Коли там були виступи білорусів, коли усі раділи «як по цивільному» та серця показували скрізь решітку?
А повернення на болота щоб посидіти (та в подальшому вмерти) за гратами, це нормально?
А «наши мальчики»?
Ой, та сигналів було дано вже забагато та давно.
Ти зробив найважче – відірвався та виїхав за межи болот.
ІМХО, зараз в тебе найгловніше завдання виїхати до США чи Канади та облаштуватись там, щоб років через двадцять ти міг дивитись на той зоопарк і радіти, що тебе там нема.
Пост фактур всегда легко описать почему все было напрасно.
Чому ні?
Тиж айтішник? Постав собі завдання - знайти фірму, у якій є підрозділи в цих странах і під час працевлаштування обговори можливіть роботи там, а потім пройти необхідні процедури для зміни громадянства.
так, складно. Але, як я зрозумів, реально подалати.
Пост фактур
Це до мене?
Я був колись прихильником НеБутерброда?
Чи той же Бабченко (і, скоріше за всього і Муждабаєв) про нього не дуже схильно давно вже говорив?
Доречі. Ехо цих срачів мене такі трохи наздогнало - слухаю www.youtube.com/watch?v=nEmPhai5IRA
Ну скажем так. В 2012 году, когда провалилась Болотная - была надежда что что-то сможем сделать. После Крыма ожидания были что экономика просыпаться и году к 16, ну в крайнем случае к 20 - упыря все ж скинем. Довольно много интересных и позитивных процессов шло в обществе. А уж ковид то рейтинг власти довольно сильно уронил.
Самое страшное не это оказалось. Самое страшное - что недовольство властью на кухнях - отнюдь не переходит в желание что то реально менять. До самой войны, а даже до мобилизации я как то верил в то что вот однажды проснется некое самосознание и пойдут перемены.
Це ти молодець.
недовольство властью на кухнях - отнюдь не переходит в желание что то реально менять.
Оо! 2019 також мої враження щодо людей змінив (суттєво) у негативному напрямку.
І так, у 2022 році ми також очикували, що на Московії люди не будуть терпіти такого відношення до себе і "м'ясні штурми" змінять настрої. Ну здавалось, що м'ясник Жуков це давнє минуле і ті уроки вивчили.
Але ні. І підтримка Пуйла (та й Бубочки, чого приховувати) на неприємно високому рівні, і на втрати усім на московії насрати.
Так що зараз залишається дивитись як все йде до чергового та беспощадного бунта, а там і "революционные матросики и солдатня" своє візьмуть.
"чергового та беспощадного бунта" це один (та й не факт що найвирогідніший) з варіантів.
Північна Корея у тому чи іншому вигляді (Москва 2042?), але я все більше схиляюсь що буде "День опричника" Сорокіна. Тобто відсутність суттєвих змін у розмірах, але суттєві зміни у середині (якість життя) московії. І жити там буде "дуже весело" простому люди. І вийти назовні проблематично, бо навички життя на московії нафіг не будеть потрібні ззовні.