Дивовижний пробіл у моїй освіті. До сьогодні я не знав про цю поетесу. Хоча шістдесятників люблю. та й Україну теж. Ганьба, загалом, ганьба. Але виправляюсь...


Ліна Костенко
Мій перший вірш написаний в окопі.

Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій од вибухів стіні,
Коли згубило зорі в гороскопі
Моє дитинство, вбите не війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
Стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
Шаленим шквалом полум’я й води.
Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик –
Як підводний човен
У морі диму, жаху і вогню.
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
Кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
Великі букви, щойно з букваря.
Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
В казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
А я вже смерть побачила впритул.
О перший біль тих не дитячих вражень,
Який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!
Душа в словах – як море в перископі,
І спомин той – як відсвіт на чолі…
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

Нам другая досталась блокада...
Мы обложены ложью страны -
От цены удалого Парада
До начинки Кремлёвской стены...

Глаз контрактника ли, новобранца -
Затухает под небом чужим...
-Мама... Я не успел... разобраться...
Дым Отечества?.. Вражеский дым?..
(с) Ирина Михайловская

зрозумів, що правильно розлучився з Юлею. П'ять років тому я на розпродажі купив шкіряну куртку. Усі 5 років вона лежала нова. Бо є ще одна, а це дуже гарна. Цієї весни я її вирішив носити почати... і ось сьогодні помітив що сумкою зіпсував шкіру. Шкіряною сумкою стер шкіряну куртку. Дебіл, б..я (с). Юля б мене вбила. А потім би відкопала, оживила і знову вбила. І так років двадцять... а то й тридцять. А тепер так, мені звичайно шкода куртку, але пофіг. Є ще одна зі шкірозамінника.

Як же добре жити без речизму головного мозку. Нерви ціліші. А на куртку ще зароблю

Не пам'ятаю, чи я постив це відео чи ні... Але хороше відео можна і ще раз запостити.

Виставили рахунок за ремонт двох радянських годинників. Загалом недорого, але ремонт Швейцарського вінтажного годинника доведеться на місяць відкласти, ще й мова додалася у витрати

Стаю фінансовим хохлом, грошей немає, але є три заначки ще й долари... але грошей немає)))

Гаррі Поттер має відповіді на всі запитання. Щоправда, не пам'ятаю, коли всіх встигли поцілувати дементори. Напевно, я в цей час спав...

— А що в дементора під каптуром?
Професор Люпин замислено відставив пляшку.
— Гм м... Бачиш, ті, хто справді знають, ніколи нам про це не розкажуть. Розумієш, дементор відкидає свій каптур тільки для того, щоб застосувати свою останню і найстрашнішу зброю.
— Яку зброю?
— Її називають Цілунком дементора, — пояснив Люпин з кривою посмішкою. — Дементори застосовують її до тих, кого хочуть остаточно знищити. Я допускаю, що там під каптуром має бути щось подібне до рота, адже вони притискаються щелепами до вуст своєї жертви і висмоктують з неї душу.
Гаррі ледь не захлинувся маслопивом.
— Що?.. Вони вбивають?..
— Та ні, — відповів Люпин. — Значно гірше. Знаєш, людина може існувати й без душі, поки в неї діють мозок і серце. Але вона більше нічого не відчуває, не має жодних спогадів... нічого. Ти просто... існуєш. Як та порожня мушля. А твоя душа назавжди втрачена. .. вона зникла.